Назви ремісників металообробних ремесел у німецьких діалектах

Статтю присвячено дослідженню сілезьких, нижньопрусських і східнопомеранських назв ремісників XIV–XVI ст., які займалися металообробними ремеслами. Тут обґрунтовано актуальність дослідження зниклих унаслідок Другої світової війни німецьких діалектів, проаналізовано фахову літературу, схарактеризовано історію досліджень німецьких назв ремісників у колишніх східнонімецьких діалектах, визначено рівень їхньої вивченості, сформульовано мету й завдання публікації, а також окреслено перспективи наукових пошуків. Крім цього, висвітлено словотвірні особливості ремісничих назв, форми їхньої фіксації в складі сілезького, нижньопрусського та східнопомеранського діалектів. До кожної форми наведено дані щодо часу та місця фіксації. Згідно з результатами дослідження встановлено 63 назви ремісників, які займалися металообробними ремеслами. Серед них: а) назви виробників невеликих речей для домашнього та церковного вжитку; б) зброярів; в) ливарів; г) ювелірів і монетників; д) загальні назви на позначення коваля; е) інші назви ремісників. Установлено твірні основи назв металообробників: а) назви ремісничих виробів; б) назви матеріалів, із яких вони виготовлені; в) назви виконуваної дії ремісником; г) назви кольору оброблюваного матеріалу; д) за загальною характеристикою виробів; е) за загальною характеристикою матеріалів. Крім того, 1/3 ремісничих назв утворена за допомогою суфіксів -er, -ler, -ner, -ir, -orre, а 2/3 є двокореневими. Другими твірними основами в різнокореневих назвах ремісників слугують -schmied, -gießer, -macher, -hauer, -feger, -böter, -gräber, -schläger, -schneider, -schlosser, -zieher. У межах виявлених назв металообробників можна виокремити 16 синонімічних рядів.