Зміна змістового обсягу слів як спосіб неосемантизації

У статті на матеріалі неосемантизмів у сучасній українській мові розглянуто процес розширення значення слів, що полягає у вживанні слова щодо більшого кола об’єктів. У процесі розширення зазвичай до структури денотата вводяться узагальнені семи, що зумовлює зменшення семного складу деривата порівняно з твірним значенням. Процес розширення значення ґрунтується на родо-видових поняттях. Для розширення значення характерними є кілька моделей, а саме: 1) узагальнення архісеми значення прототипу; 2) узагальнення архісеми твірного лексико-семантичного варіанта й паралельної втрати диференційних сем; 3) збереження архісеми твірного лексико-семантичного варіанта й водночас поява нових диференційних сем. У процесі дослідження похідних значень ураховуємо часовий критерій – початок ХХІ ст., відсутність лексикографічної фіксації / фіксація в нових словниках (ХХІ ст.). Оскільки будь-яке значення слова реалізується в контексті, то спостереження над формуванням похідних значень здійснено із широким залученням контекстів, що завжди реалізують індивідуальні семантичні особливості кожного слова. Обґрунтовано, що функціонування синтагматично зумовлених вторинних номінацій у сучасній українській мові спричинено прагненням мовців до різноманіття й виразності висловлення думки. З’ясовано, що семантичні неологізми є потужним джерелом збагачення мови. З одного боку, це пов’язано з природою людського мислення – здатністю людини узагальнювати й систематизувати в слові відразу кілька явищ об’єктивного світу, з іншого боку – визначається внутрішньою тенденцією розвитку мови – прагненням до економії не лише лексичних, а й словотворчих ресурсів.