Різновиди та маркери (де)легітимації аналогією в новинах

Статтю присвячено специфіці прийому аналогії, який використовують у текстах новин задля (де)легітимації дій певних осіб або інституцій. Установлено, що підґрунтям цього типу (де)легітимації є проєктування властивостей (причини / наслідки / умови та ін.) одного (не)правильного феномена (зазвичай дії) на інший, суперечливий, для репрезентації його як (не)правомірного. Оскільки диференційною рисою аналогії є встановлення відношення подібності, уточнено дефініцію цього прийому в методології Т. ван Левена: до нього зараховано приклади власне аналогії, порівняння та метафори. Аналіз підтвердив, що аналогію частіше використовують для делегітимації, ніж легітимації. На матеріалі ста блоків новин, присвячених резонансним подіям (за період червень 2020 – травень 2021), з’ясовано, що кожен із цих різновидів аналогії виконує різні функції. Зокрема, виокремлено способи (де)легітимації метафорою та порівнянням, а також наведено випадки, коли порівняння може посилювати чи послаблювати делегітимацію. Підсумовано, як історична аналогія здатна спричиняти репрезентацію дії як (не)правомірної та підкріплювати чи нівелювати звинувачення (через наведення подібної ситуації, коли побоювання не виправдалися або коли джерело критики було необ’єктивним). Описано процес нормалізації аналогією, який застосовують для легітимації та послаблення делегітимації, продемонстровано, як порушення власне аналогії, що засвідчує подвійність стандартів, уживають для критики опонентів. Виявлено та класифіковано лексичні й синтаксичні маркери різновидів аналогії. До того ж окреслено, як різні типи легітимації, зокрема персональний авторитет, авторитет більшості, взаємодіють з аналогією. У статті наголошено, що здатність фреймувати події в певний спосіб забезпечує значний потенціал аналогії для маніпулювання. Особливо яскраво це помітно тоді, коли нею послуговуються для нейтралізації звинувачень опонентів.