Творчість як наріжний інструмент здоров’я учасників освітнього процесу

Здоров’я людини як психофізіологічна сутність розуміється як стан функціональної та соматичної цілісності (узгодженості) організму людини, що забезпечує повноту та розмаїття процесів цього організму. Руйнування здоров’я відбувається як втрата згаданого стану цілісності в результаті шкідливого впливу середовища, що призводить до збільшення хаосу/ентропії. Теорія стресу (Г. Сельє), інформаційна теорія стресу (П. Симонов), теорія когнітивного дисонансу (Л. Фестінгер), теорія творчості як неадаптивної активності (Р.Райян, Е. Діcі) дозволяють зробити висновок, що творчість є основоположним фактором здоров’я людини.