Зиновій Бичко про українську мову

У статті розглянуто проблеми, порушені в афоризмах Зиновія Бичка, українського діалектолога, мовознавця, професора Львівського національного університету імені Івана Франка, члена Національної спілки журналістів України, члена НТШ, члена МАУ, визначено основні засоби образності, акцентовано увагу на вітальності української мови. Аналіз матеріалу здійснено описовим методом із використанням елементів тлумачення наукових джерел.

Автори підкреслюють, що афоризми Зиновія Бичка передусім мають просвітницький характер. Дбаючи про доступність, загальнозрозумілість і образність своїх крилатих висловів, автор нерідко вдається до використання прозорих аналогій, які допомагають осягнути сутність таких непростих понять, як мова, слово, генетичний код. Він зіставляє мову з іконою, космосом, галактикою, будівельними спорудами, творами мистецтва, жіночими прикрасами, людським нервом, конкретними й абстрактними поняттями, що допомагає показати складність і водночас простоту мови. Автор наділяє лексеми мова та слово численними епітетами, створює фітоустав української абетки, чим переконує в красі й багатстві української мови.

Зиновій Бичко, дбаючи про вітальність мови, на яскравих прикладах демонструє давність архетипних символів, красу поетичного слова та згубність мовлення, спотвореного суржиком і сленгом, варваризмами. Спираючись на дослідження генетиків, медиків, переконує в шкідливості для морального та фізичного здоров’я людини негативної енергії, яку продукує обсценна лексика.

Питання чистоти, естетики, екології мовлення особистості – це проблеми невідкладні, їх вирішувати потрібно фахово й наполегливо, незважаючи на спротив опонентів. Процвітання мови, розширення її інформаційного простору пов’язані з життєздатністю, виживанням українського в Україні, збереженням незалежності держави й свободи особистості.