Міфологема змієборства в легенді "Кирило Кожум’яка" Наталени Королевої та легенді про Вавельського Смока: порівняльний аспект

У статті зосереджено увагу на специфіці художнього оприявнення міфологеми змієборства в легенді "Кирило Кожум’яка" Наталени Королевої. З’ясовано, що завдяки інтертекстуальній парадигмі письменниці вдалося продемонструвати унікальність, історичність та "включеність" української культури в універсум історії. У її творчості одним із продуктивних способів реалізації інтертекстуальності є легендарно-міфологічні ремінісценції, що дають змогу "витягнути" відповідні міфологічні етнокоди, котрі репрезентують зафіксований досвід світу. Затребуваність таких одиниць пояснюється їх подієво-семантичною та аксіологічною складовими. Авторська інтерпретація українського фольклорного сюжету увиразнюється в контексті порівняння із сюжетом польської легенди про Вавельського Смока. Установлено, що в них змодельовано зустріч міфологічного та релігійного (християнського) досвідів світу, адже сюжети зі змієм-смоком зафіксували момент трансформації міфологічної свідомості. Визначено, що просторова організація сюжетів розгортається за бінарною опозицією "свій" / "чужий", де Київ і Краків – міста topographia ordinaris, простір, маркований як "свій". Нова хвиля творення міст реалізується через змієборство, де герой-переможець – це юнак скромного походження. В інтертекстуальному просторі літературної легенди Наталени Королевої міфологічний досвід світу закодовано в образі Цмока, вимозі віддати князівну (ритуальний шлюб), моделі поєдинку зі змієм, а релігійний (християнський) – представлено в жертовності князівни, християнізації мотиву змієборства й "новому народженні" міста Києва. У легенді про Вавельського Смока міфологічний досвід світу реалізується в образі змія, який уособлює язичництво, а релігійний – у моделі поєдинку зі змієм, християнізації мотиву змієборства й "новому народженні" міста Кракова.