Фольклорна подія як екзистенційна перспектива необрядового ліро-епічного твору

У статті досліджено особливості відображення екзистенційної події у фольклорному творі, передусім функцію екзистенційного слова. Акцентовано, що категорія свободи в сприйнятті природних характеристик людини та її духовної цілісності корелюють у ліро-епічних творах з осмисленням морального вчинку як індивідуального рішення та аксіоми всього життєвого шляху.

У праці зосереджено увагу на особливостях екзистенційної свідомості автора-виконавця, які розкриваються у фольклорному творі через розуміння унікальності кожної людини, моментів входження її життєвого світу у світ інших людей. Це можна простежити на прикладі балад, співанок-хронік, емігрантських, повстанських, тюремних пісень тощо. Сюжетне моделювання необрядового фольклорного твору уможливлює подання кожного окремого вчинку людини в аспекті сенсотворення всього життя. Отже, фольклорна подія репрезентує таку етико-філософську парадигму, яка уможливлює розуміння вчинку як факту унікального, неповторного буття та морально-етичного виміру цього факту.

У статті зосереджено увагу на тому, як поетичне слово у фольклорному творі виокремлюється на рівні сприйняття важливого епізоду життя особистості, що в художній інтерпретації стає знаковою фольклорною подією. Автор-виконавець подає власне бачення причин життєвої драми, і ця оцінка стає своєрідною інвективою до осмислення важливих моральних імперативів.

На основі зразків ліро-епічного фольклору можна осягати справжній вимір онтологічних цінностей етносу, у яких всі події, реалії дійсності, вчинки людини показані не в якійсь обраній ієрархії, а в постійній плинності складного суперечливого людського буття. Автор-виконавець представляє всі суб'єкти та об'єкти в єдиній площині, надаючи кожному з них важливого значення.