Особливості функціювання літературно-художніх антропонімів у сучасних українських пригодницько-історичних творах для дітей і юнацтва

У статі проаналізовано специфіку функціювання літературно-художніх антропонімів у романі В. Рутківського "Сині Води" та повісті О. Гавроша "Пригоди тричі славного розбійника Пинті".

З’ясовано, що власна назва персонажа художнього тексту є одним з аспектів реалізації авторської позиції у творі, що дає змогу зобразити історичні події крізь призму життя головних персонажів, осмислити загальне в конкретному, підсвітити актуальні особистісні сенси.

В історичному романі репрезентовано три культурні світи: литовсько-руський, татарський та порубіжжя між названими світами. Для введення читача в часовий контекст твору використано імена історичних постатей. Антропоніми, які позначають бродників, ілюструють традицію творення прізвиськ запорозьких козаків. Апелятив на позначення титулу, соціального стану чи військового звання важливий серед художнього антропонімікону татар. Головні дитячі антропоцентри роману мають пестливу форму імен, що вказує на вік цих персонажів та авторське прихильне ставлення до них.

Установлено, що для історико-біографічної повісті про пригоди розбійника Пинті характерна фольклорна стилізація, яка вплинула на добір літературно-художніх антропонімів. Номінації на позначення опришків відображають перехід з одного стану (сільського життя) до іншого (розбійницького) та вказують на характерологічні риси особи. Емоційно-оцінними літературними антропонімами є власні імена на позначення панів та інших статусних чиновників. Розпізнати іронічне забарвлення антропоніма допомагає контекст. Форма імені може вказувати на національне походження персонажа.

Простежено, що зоонімів у творах досить мало, зокрема, клички мають лише тварини, які безпосередньо пов’язані з головними персонажами творів та несуть деяке смислове навантаження для розвитку дії.

Визначено, що основною функцією літературно-художніх антропонімів у художніх текстах для дітей і юнацтва на історичну тематику є створення відповідного часового, просторового, культурного та соціального контексту, додатково вони можуть виражати оцінну конотацію, залежну від наміру автора.