Ślady wpływów ukraińskich w historycznej antroponimii Ormian lwowskich (XVII–XVIII w.)

Предметом статті є сліди українських впливів в історичній антропонімії львівських вірмен. Матеріал дослідження ексцерповано з метричних книг Вірменського кафедрального собору у Львові 1635–1732 рр.

Львів був одним із найважливіших осередків вірменської діаспори, зосередженої передовсім на Південно-Східних Кресах Речі Посполитої‎. Перші вірмени з’явилися у Львові в XIV ст.; наступні вірменські міграційні хвилі датуються XVI–XVIII ст.

Середньовічні прибульці використовували кипчацьку (вірмено-кипчацьку) мову, написаною однак за допомогою вірменського письма; пізніші поселенці – вірменську (західновірменську). Вірмени поступово слов’янізувалися (переважно полонізувалися).

Аналіз зібраного матеріалу показав, що в антропонімічній системі вірмен, які проживали у Львові, є також риси української (руської/староукраїнської) антропонімії. Українські впливи відзначалися також у плані фонетики та морфології (суфіксація).

Репертуар імен у досліджуваних документах охоплює 17 чоловічих (20 основних і похідних форм) та 8 жіночих антропонімів (10 основних і похідних форм).

Українські імена львівських вірмен зазвичай походять із християнської традиції, напр., чоловічі імена: Andrij (Андрій); Hryhor(ij) (Григор(ій); Serhij (Сергій); жіночі: Kateryna/Kataryna (Катерина); Sofija (Софія); Warwara (Варвара). Небагато антропонімів варто пов’язувати з дохристиянською традицією: двоосновне ім’я Bohdan (Богдан) та онімізований апелятив Hołub (< голуб). У матеріалі зафіксовано й похідні форми, напр.: Nastka (Настка) < Anastasija (А)настасія); Iwaszko (Івашко) < Iwan (Іван).

На основі матеріалу виділено 32 прізвища (разом із формами, що їх попереджували).

Серед прізвищ переважали недеривовані антропонімно (62,5%), напр.: Kohut (< когут); Krawec (< кравець); *Wasyl (< Василь).

Відсоток прізвищ деривованих антропонімно, становить 37,5%; вони творилися за допомогою формантів: -owicz/-ewicz (-ович/-евич) (75%), напр. Łatynowicz (< латина); Stepanowic(z) (< Степан); -enko (-енко), напр. Z(o)łotenko (< золото, золотий).