Логіко-смислові зв’язки алогічності в інформаційно невизначеному дискурсі

У статті висвітлюються результати дослідження взаємозв’язку алогічності з рештою власти-
востей мислення. Зокрема, встановлюються абсолютні показники алогічності у дискурсі, її психодинаміка
та ступінь значущості у загальному смисловому коефіцієнті. Обґрунтовується думка про те, що алогічність
у дискурсі є запереченням висновків шляхом висунення змістовно протилежних тез. Алогічність слугує
тому, щоби подолати нерозуміння у процесі декларування протилежних наслідків, які стають засновками
для зміненого дискурсу. Діагностичним методом є «Методика текстових розривів», що моделює ситуацію
інформаційної невизначеності. Вибірка склала 104 особи юнацького віку. Встановлено, що до алогічнос-
ті періодично вдаються 71% досліджуваних, але середній показник логіко-смислових зв’язків є порівняно
низьким (7%). Це пов’язано з тим, що лише одного разу до алогічності вдається третина досліджуваних.
У психодинамічному вимірі алогічність використовується рівномірно впродовж всього виконання завдання.
Статистично значуще зростання алогічності (р≤0,01) відбувається у реченнях, які потенційно становлять
смислові дилеми (47%). Це вказує на те, що досліджувані юнаки або/і не здатні у дискурсі вирізняти когні-
тивні суперечності, або/і не мають успіху у нівелюванні суперечностей. Зафіксовано, що алогічність досить
слабко детермінує загальний смисловий коефіцієнт (R2=0,08), але водночас виявляє обернений помірний
зв’язок (0,29). Алогічність має прямий помірний взаємозв’язок зі смисловою аморфністю, тобто невизначе-
ними у смисловому плані реченнями (0,3), та обернений помірний взаємозв’язок зі смисловою ефазивністю,
або кристалізованістю (0,3).