Релігійна антропологія в контексті її розвитку: методи, принципи та система дослідження

В статті розглядається головна дискусійна проблема не лише філософії, а й релігієзнавства – проблема людини. Значущість цієї проблеми мабуть й стала однією з причин появи філософської антропології яка, як самостійний напрям, виникає саме в західноєвропейській філософії на межі ХІХ – ХХ ст. Проблема людини залишається однією з найважливіших проблем сучасності. В запропонованому дослідженні особливий акцент робиться на розумінні людини як багатогранної і багаторівневої, цілісної сутності, що з необхідністю зумовлює розгляд найрізноманітніших аспектів її буття, у тому числі й проблем релігії, віри, моралі та їх значимостей, які проявляються у різних сферах життєдіяльності людей.

Істотний вплив на розвиток і філософської, і релігійної антропології мала системна методологія, яка в 70-х роках ХХ ст. набула свого поширення в зв’язку з низкою завдань, у вирішенні яких необхідно було застосовувати математичні методи дослідження. Звісно, це насамперед торкається тих сфер знання, що досліджують проблеми ґенези, розвитку та функціонування багатокомпонентних і складних об’єктів.

Релігія та віра, в сучасних умовах сприйняття цінностей і моралі, явно чи приховано, функціонують у різних сферах людського буття. Проблеми глобального розвитку сучасної цивілізації нині не можуть аналізуватися лише в системі суто наукових понять і термінів. Повсякденність з її свідомістю вступає в моральну дію у порядку ціннісних світоглядів і форм незалежності, любові, особистісного відношення до Абсолюту тощо. Питання віросповідання набувають нової значущості в сучасному світі, в нинішніх реаліях українського сьогодення. Це пов’язано не лише з світовою економічною скрутою, а й екзистенціальними проблемами людства і людини, її гармонійним існуванням у всесвіті.