Тема очищення в середньополіських обрядових текстах весняного календарного циклу

У статті проаналізовано одну з найяскравіше представлених тем плану змісту невербальної частини середньополіської весняної обрядовості – тему очищення, реалізовану насамперед в обрядах Чистого четверга. Її різноплановість пов’язана зі значною кількістю магічних дій, що виникли на основі давніх міфологічних уявлень про магічні властивості води та вогню, про необхідність фізичного та духовного оновлення перед важливими періодами народного календаря, про захист від нечистої сили. За народними уявленнями, у понятті очищення відображено різні семантичні складові: досягнення фізичної чистоти; необхідність позбутися гріхів; знищення старого як умова оновлення; профілактика проникнення негативного в життєвий простір; вигнання нечистої сили, а також змій, комах тощо. Об’єктами очищувальних обрядів могли бути людина (її тіло та душевний стан); простір, у якому вона перебувала; побутові предмети, які використовувала в повсякденному вжитку. В етнолінгвістиці актуальні дослідження явищ традиційної народної духовної культури як цілісних культурних текстів у єдності всіх різнопланових компонентів, тому в статті подано опис основних репрезентантів теми очищення ­– одиниць акціонального, реалемного, атрибутивного, локативного, темпорального, агентивного планів (обрядових дій, предметів, ознак, часу, простору, персонажів), а також плану станів, почуттів, процесів, явищ, уявлень у взаємозв’язку з вербальними компонентами. В одиницях плану вираження теми очищення реалізовано опозиції чисте : брудне, нове : старе, світле : темне, своє :чуже.