Підготовка вчителя до супроводу дитини з навчальними труднощами: аналіз зарубіжного досвіду

У статті окреслено нормативну базу ("Положення про інклюзивно-ресурсний центр" (Постанова Кабінету Міністрів від 21 липня 2021 року № 765 (Додаток 4)) згідно якої розроблено типологію категорій освітніх труднощів: інтелектуальні, фізичні, фізіологічні, навчальні, соціоадаптаційні. Окреслено, що до категорії «навчальні» відносять труднощі пов’язані з одним або декількома видами діяльності. Запропоновано і детально розкрито власну класифікацію досліджуваної категорії відповідно до виду діяльності, при виконанні якої дитина відчуває потребу у допомозі або полегшенні завдання: дислексія – з читанням , дискалькулія – з рахунком, дисграфія – з письмом, дисмузія – з опануванням нот, диспраксія – з руховою мобільністю., диспінсія – з образотворчим мистецтвом та зображувальною діяльністю. Зазначено, що навчальні труднощі можуть бути поодинокими та поширеними (декілька видів труднощів у однієї дитини). Проаналізовано можливі причини виникнення навчальних труднощів, зокрема поняття – нейрорізноманіття (неврологічні варіації, які потрібно поважати і визнавати). Дослідження науковців з Великобританії зазначають, що навчальні труднощі мають генетичний характер, тобто вірогідність успадкування їх від батьків становить від 20 до 40%. Дослідниками Німеччини, США, Чехії, Італії, Австрії охарактеризовано особливості кожного з видів навчальних труднощів та їх ознаки. Науковці різних країн одностайні у рішенні, що труднощі з конкретним видом діяльності зберігаються і у дорослому віці, але ступінь їх прояву буде залежати від правильно організованого освітнього супроводу у дитячому віці (початкова і середня школа), а також від вдало підібраних корекційних занять. Тому важливою умовою прогресивної професійної діяльності вчителя є його підготовка до супроводження дитини з навчальними труднощами у процесі здобуття освітніх компетенцій.