The Сoncept of Іnclusivity in Daniel Keyes’s "Flowers for Algernon"

У статті досліджено проблему інклюзивності в художньому творі "Квіти для Елджернона" Деніела Кіза з літературознавчої та психолінгвістичної позицій. У дослідженні розглянуто, як роман репрезентує персонажа з особливостями інтелектуального розвитку та зображує його взаємодію із суспільством у контексті інклюзії. Особливу увагу приділено еволюції мовлення головного героя – від примітивного й неструктурованого до високорозвиненого, а згодом регресивного. Цей художній прийом не лише відображає когнітивну трансформацію персонажа, а й дає підстави глибоко розкрити його внутрішній світ, ефективно викликаючи емпатію читачів.

Установлено, що водночас роман виявляє стигматизацію та упередження, із якими стикаються люди з інтелектуальними порушеннями, водночас утверджуючи безумовну цінність кожної людини, незалежно від її інтелектуальних можливостей. Завдяки оповіді, що "занурює" читача в суб’єктивний досвід головного героя, у романі "Квіти для Елджернона" репрезентовано "негативні" стереотипи про людей із когнітивними особливостями та висвітлено етичні дилеми, пов’язані зі ставленням до таких людей у суспільстві.

Крім того, у романі простежуємо шлях головного героя через різні суспільні реакції – спочатку він переживає насмішки та непросте ставлення людей, згодом стикається з відчуженням через інтелектуальну перевагу, а врешті-решт стає об’єктом жалю після втрати когнітивних здібностей. Підкреслено важливу роль мови як ключового наративного інтересу, що посилює емоційну глибину роману.

У підсумку дослідження ррбимо висновок, що "Квіти для Елджернона" – визначальний зразок сучасної літератури, що впливає на формування толерантності, підвищуючи обізнаність про людей з особливими потребами. Залучаючи читача до переживань головного героя, автор закликає до більшої емпатії та до усвідомлення цінності людської особистості.