Креативність та літературний розвиток молоді

У статті досліджено особливості загальну концепція розвитку креативності в навчальному процесі ґрунтується на парадигмальних ідеях креалогії й креагогіки. проведено аналіз поняття креативно-інноваційну стратегію, яка детермінує зміни у всіх компонентах роботи викладача літератури: навчальний процес набуває креативного, розвивального характеру й передбачає варіативність, пошук, відкриття і творче засвоєння суб’єктами навчання чужого досвіду. Метою статті є розглянути питання забезпечення умов саморозвитку особистості, задоволення її освітніх потреб і розвиток творчих здібностей, а також зміст навчання, який постійно оновлюється; навчальна інформація має альтернативний, проблемний характер, здобута переважно самостійно з частотним продукуванням індивідом власних ідей. Розглянуто питання мотивації читача яка заснована на самоактуалізації особистості та типом мислення – поєднання дивергентного (творчого) та конвергентного (логічного). Розглянуто питання "викладача" які розширюються до організації співтворчості з читачем, їхньої самостійної пізнавальної діяльності (консультування, фасилітації) полягають в активній пошуковій діяльності й постійному саморозвитку. У формах організації навчання яке опирається на суб’єкт-суб’єктна взаємодіяю. Розглядаються форми організації контролю та самоконтролю тощо.

Креативності розглядається не лише як розвиток логічних операцій мислення, а й розкріпачення правопівкульних процесів психічної діяльності – стимулювання дивергентного мислення, інтуїції, уяви, фантазії, натхнення, антиципації, емпатії тощо. Розглянуто інтенсивні методи, формами і прийомами навчання, використання яких надає навчальній діяльності творчого характеру, сприяє інтенсивному формуванню пізнавальних інтересів і розвитку творчих якостей учнів.