Генеза західних концепцій тоталітаризму: історико-методологічний аналіз

Метою статті є аналіз генези наукових концепцій феномену тоталітаризму впродовж другої половини ХХ – першої третини ХХІ століття крізь призму структурної матриці характерних ознак та особливостей його прояву в країнах Європи та СРСР. Методологія дослідження. Пропоноване дослідження грунтується на використанні історико-порівняльного підходу до розуміння феномену "тоталітаризм". Основним для роботи був вибраний класифікаційний аналіз наявної літератури, яка була вивчена з урахуванням кількох часових проміжків: період після Другої світової війни по теперішній час. Наукова новизна дослідження полягає у спробі аналізу концепцій тоталітаризму запропонованих сучасними західними інтелектуалами, зокрема, вченими Польщі, Італії та Німеччини, крізь призму порівняння їх з класичними концепціями другої половини ХХ століття. Висновки. Результати нашої наукової роботи дають підстави для висновку, що процес дослідження феномену тоталітаризму носить дискретний характер. Його активізація та згасання наукового інтересу синхронізуються із суспільно-політичними змінами глобального характеру. Оптика наукового інтересу до "тоталітаризму" у різні періоди зміщувалася від класичної ліберальної концепції до посттоталітарної теорії авторитарної держави. Європейські дослідження тоталітарного феномена дають змогу виявити і пояснити причини поширення та популярності тоталітарних ідей і поглядів, які, оформившись у певну систему цінностей, відповідають запитам політичної влади для обґрунтування цілей, пов’язаних із закріпленням свого економічного і політичного панування та розширенням сфер впливу. Очевидно, що безпосереднє відродження політико-правових систем із розвиненою "машиною" політичного терору навряд чи можливе, але ідеології, які виступають світоглядним базисом тоталітарних режимів, дуже живучі та здатні до своєрідних модернізацій, прикладом чого є ідеологія рашизму. Тоталітаризм як історичне явище, не є для нас завершеною подією, оскільки більшість країн, в яких на початку 1990-х років було започатковано процес демонтажу тоталітарних політичних структур, до сих пір перебувають у стані "переходу". Передусім це стосується суспільної свідомості, носієм якої є людина, сформована тоталітарною системою.