Аналіз вірулентності збудника Blumeria graminis f. sp. hordei та ефективність генів стійкості ячменю

У статті проаналізовано динаміку частот генів вірулентності збудника борошнистої роси ячменю й ефективність генів стійкості. Показано, що в українських агроекосистемах була високо варіабельна популяція патогена, подібна до популяцій суміжних країн. Проведено порівняльний аналіз із сучасними популяціями збудника в Латвії, Литві, Польщі, Словаччині та Чехії, наведено аналіз популяцій з Австралії, Казахстану та Китаю. З’ясовано, що найефективнішим залишається ген неспецифічної резистентності mlo, до якого не було виявлено вірулентних ізолятів. Його ефективність дуже стабільна навіть після 43 років його присутності в комерційних сортах, незважаючи на те, що ці сорти переважали у Європі принаймні протягом останніх трьох десятиліть. Частка новозареєстрованих сортів із цим геном зросла з 63% у 2006–2010 рр. до 83% протягом 2016–2020 рр. Підтверджено стійкість генів Mla3, Mlk, Sl-1, Mla1 та повідомляється про часткове подолання стійкості для комбінації генів MILa+Mla7. Ефективність гена Mlp у Європі втрачено та виявлено підвищення вірулентностей до нового гена стійкості MlVe. Встановлено новий ген стійкості, який названо mlmr. Порівняння генетичної структури популяцій Bgh у Казахстані з популяціями Європи, Африки, Австралії та Південно-Східної Азії виявило відмінності. На основі об’єднаних результатів аналізу вірулентності та резистентності повідомляється, що ген вірулентності Vp1 стає головним фактором, що сприяє підвищенню складності вірулентності та різноманітності патотипів у Центральній Європі. Встановлено загальну тенденцію зростання генетичної різноманітності патогенів, що обумовлює поступову втрату ефективності більшості моногенних генів стійкості. Стабільне вирощування ячменю в умовах постійної еволюції патогена потребує стратегічного використання стійких генотипів, упровадження нових джерел стійкості та безперервного моніторингу популяцій збудника борошнистої роси ячменю як в Україні, так і в Європі.