Сучасна реалізація організаційно-фінансового механізму публічного управління у соціогуманітарній сфері України: виклики, моделі, практики

У статті здійснено комплексний аналіз трансформації організаційно-фінансового механізму публічного управління у соціогуманітарній сфері України в умовах війни, гуманітарних криз та процесів післякризової реконструкції. Розкрито особливості сучасних викликів, з якими стикається система публічного врядування під впливом руйнування інфраструктури, міграційних хвиль, бюджетних обмежень та швидкоплинних соціальних змін. Увага зосереджена на обґрунтуванні доцільності впровадження гібридної моделі публічного управління, що базується на поєднанні централізованих інституційних підходів із широкою автономією місцевих громад, багаторівневою інтеграцією бюджетно-фінансових інструментів та залученням партнерських ресурсів. Проаналізовано інституційні й фінансові інструменти забезпечення базових соціальних послуг, зокрема застосування програмно-цільового методу, міжбюджетних трансфертів, публічно-приватних партнерств, грантового фінансування, а також розгортання цифрових платформ управління та багатоканальних партнерських моделей. Проведено порівняльний аналіз управлінських практик окремих регіонів України, які демонструють різний ступінь залучення громадськості, децентралізації та інноваційності, та зіставлено ці практики з міжнародним досвідом Польщі, Литви, Хорватії, Молдови. Визначено основні диспропорції й бар’єри фінансування, пов’язані з нерівністю податкової бази, відсутністю компенсаторних механізмів для громад із підвищеним гуманітарним навантаженням, недостатньою цифровізацією та дефіцитом кадрів. Обґрунтовано шляхи оптимізації – удосконалення формульного підходу до міжбюджетного фінансування, розбудова горизонтальних моделей фінансового вирівнювання, масштабування цифрових рішень та інституційна підтримка громад. Наголошено на необхідності впровадження людиноцентричних та інклюзивних принципів, що передбачають врахування потреб і прав громадян, розвиток електронної демократії, підтримку вразливих груп і стимулювання інновацій. Висновки статті підкреслюють, що ефективна трансформація організаційно-фінансового механізму можлива лише за умови інституціоналізації гібридних моделей врядування, поглиблення міжрівневої координації, розширення партнерства, цифрової інтеграції й утвердження людиноцентричних стандартів управління, що стане запорукою національної стійкості та якісного повоєнного відновлення України.