Кіноматографізм як стильова домінанта повісті О. Слісаренка «Плантації»

У статті розглянуто особливості культурно-мистецьких тенденцій 1920-х років ХХ ст. на ґрунті українського мистецького поступу. Проаналізовано явище синтезу кіномистецтва та художньої літератури у межах дослідження гостросюжетної прози початку минулого століття. На прикладі творчості О. Слісаренка, зокрема повісті ''Плантації'', окреслено домінантну ознаку цього синтезу – кінематографічність словесної культури. Тематично повість підпорядкована авантюрно-детективному кіномотивному комплексу, який охоплює: динаміку розгортання дії, фактографічність опису, кінематографічну інтригу (з елементом очікування), особливий підбір персонажів, що перевтілюються. О. Слісаренко створює синтез фабульних та проблемно-тематичних чинників, намагаючись за допомогою авантюрно-пригодницького елементу розкрити не тільки характери героїв, а й відтворити картину суспільного буття у момент революційних катаклізмів. Таким чином, поєднання особливої естетики дії, динаміки, неймовірності та уміння зацікавити читача наближають творчість прозаїка до гостросюжетної масової літератури, водночас реалізуючи природний кіноматографізм авторського творчого стилю.