Українська сучасна квазіеліта: перспективи оновлення чи деградації

У статті розглянуто перспективи становлення української національної еліти. Встановлено, що правляча верства нашої країни на даний час є квазіелітою, тобто вона неспроможна виконувати консолідуючу функцію в суспільстві в силу власних егалітаристських установок та нездатності вироблення та реалізації стратегічних підходів в управлінні державою. Постколоніальний статус України обумовив також меншовартісний дискурс у стосунках із сусідніми країнами, прагнення рухатись у фарватері іноземних спільнот. Водночас масові протестні акції в Україні є результатом активного формування української політичної нації, яка по рівню самосвідомості випереджує управлінську верству. Саме тому реформаторські зрушення зазнають системного опору вітчизняної бюрократії та частини бізнесових структур, що неминуче призводить до поглиблення суспільнополітичної кризи в Україні. Подолання її є можливим виключно на шляху консолідації пасіонарної частки верхніх соціальних прошарків із найбільш активними представниками громадянського суспільства України. Саме це забезпечить пришвидшене формування української національної еліти, здатної очолити радикальне оновлення нашої держави.