Сутність й особливості перцептивно-емпатійного компоненту емоційного інтелекту майбутнього вчителя початкової школи

У статті розглядаються питання значимості перцептивно-емпатійного компоненту як складової емоційного інтелекту майбутніх учителів початкової школи для організації ефективної та якісної педагогічної взаємодії, його зміст і характерологічні особливості. Авторкою обґрунтовано, що перцептивно-емпатійний компонент відіграє ключову роль у процесі розуміння емоцій інших людей. Доведено, що він відповідає за сприйняття емоційної інформації, яка надходить від оточуючих людей, її декодування і формування емоційних реакцій майбутнього педагога на емоції інших.

Перцептивно-емпатійний компонент емоційного інтелекту ґрунтується на психологічних механізмах перцепції та емпатії. Перцепція включає сприймання емоційних переживань за зовнішніми експресивними ознаками (мімікою, жестами, рухами, мовленням, загальною поведінкою), емоційне оцінювання іншої людини і створення психологічного образу-уявлення об’єкта спостереження, який впливає на подальше спілкування і взаємодію та допомагає педагогу вибудувати власні стратегії поведінки відносно нього. Звертається увага на особистісні фактори, які можуть ускладнювати сприймання емоцій іншої людини: емоційний стан спостерігача на момент сприймання, природні схильності, дезадаптивні емоційні схеми тощо. Важливими складовими емпатійного процесу є ідентифікація спостерігача зі спостережуваним на рівні емоцій та виникнення емпатії, яка може проявлятися у формі співпереживання, співчуття або ж емпатичних дій.

Встановлено, що перцептивно-емпатійний компонент емоційного інтелекту – це здатність, в якій переплітаються соціально-перцептивні, інтелектуальні та емпатійно-поведінкові процеси. Вона проявляється у спроможності майбутніх учителів початкової школи виявляти, сприймати, інтерпретувати емоції та емоційні стани інших людей, відчувати їхній душевний стан, пройматися їхніми почуттями, швидко й адекватно реагувати на емоційні прояви оточуючих, співчувати й співпереживати їм, визначати мотиви їх дій і вчинків, адаптувати власну поведінку під емоції й почуття вихованців, проявляти емпатичні педагогічні дії і, враховуючи емоційні стани учасників освітнього процесу, добирати ефективні методи взаємодії.