Дисгармонія в різних предметних сферах сучасного дизайну

Метою дослідження виступає аналіз дисгармонії у різних галузях сучасної науки загалом та дизайну зокрема, щоб з’ясувати його формотворчий сенсу та евристичний потенціал в теорії й практиці сучасного дизайну, мистецькій і дизайн-освіті. Методологія: застосовано методи порівняльного аналізу, семантичного аналізу, індукції, дедукції, екстраполяції, експертних оцінок для виявлення спектру уявлень про витоки дисгармонії як явища, змістове насичення поняття «дисгармонія», а також з’ясування його значення при осмисленні інновацій сучасної художньої практики. Результати: проаналізовано зв’язок дисгармонії із естетичним ідеалом та естетичними почуттями людей та її роллю у теперішніх художніх практиках, зокрема дизайнерській діяльності. Розглянуто евристичний потенціал цього поняття для оцінки результатів і основ формоутворення у дизайні та мистецькій практиці; з’ясовано спектр міркувань сучасних науковців, вітчизняних і зарубіжних фахівців у галузі дизайну про його зміст. Наукова новизна: виявлено поширеність міркування про специфіку дисгармонії, напрацьованого філософією і класичною естетикою; указано на невідповідність, дисбаланс, дисфункцію як основні риси дисгармонії в дизайні як художній практиці сучасності; наголошено на необхідності подальшого опрацювання причин і проявів дисгармонії для розвитку теоретико-методологічної основи у дослідженнях з дизайну, мистецької освіти та практики сучасного дизайну. Практична значущість дослідження полягає в тому, що воно привертає увагу до потреби чіткої експлікації складових явища дисгармонії для покращення естетичної компетентності дизайнерів та інших фахівців, що займаються формоутворенням, креативними проектами у сучасних художніх практиках.