Історія мистецтвознавства ХХІ століття: основні концепції та підходи до розвитку

Стаття присвячена аналізу трансформацій сучасного мистецтвознавства у ХХІ столітті, зумовлених глобалізаційними процесами, цифровізацією культури та міждисциплінарним характером гуманітарного знання. Підкреслено, що класичні категорії образотворчого мистецтва – рисунок, графіка та композиція – у нових соціокультурних і технологічних умовах набувають оновленого змісту та функцій. Вони розглядаються не лише як технічні засоби художньої практики, а як універсальні засоби мислення, символічної комунікації та репрезентації культурної пам’яті. У роботі здійснено аналіз сучасних наукових підходів і концепцій, що визначають новітні тенденції розвитку мистецтвознавчої думки. Зокрема, увагу зосереджено на когнітивно-нейронаукових дослідженнях, які започаткували формування напрямів нейроестетики та нейроарту; антропологічних інтерпретаціях, що розглядають мистецтво як мережу соціальних взаємодій та агентність матеріальних об’єктів; сучасних прочитаннях українського авангарду в деколоніальному ключі; а також концепціях метамодернізму, які пояснюють коливання між модерністською та постмодерністською чутливістю у візуальному мистецтві. Окремо наголошено на українському контексті, де поєднання національних традицій та авангардної спадщини з європейськими та світовими тенденціями утворює унікальний простір для мистецьких пошуків. Визначено, що сучасна мистецтвознавча наука дедалі частіше виходить за межі описового аналізу художніх творів, спрямовуючи увагу на комплексне осмислення мистецьких процесів у широкому культурному, соціальному та технологічному контексті. Зроблено висновок, що розвиток історії мистецтвознавства у ХХІ столітті пов’язаний з необхідністю переосмислення методологічних засад та оновлення понятійного апарату, здатного врахувати виклики цифрової епохи, глобалізаційні зміни та нові форми художньої виразності. Подальші наукові дослідження доцільно орієнтувати на створення інтегрованих моделей аналізу, які б синтезували класичні традиції з новітніми теоретичними та технологічними підходами, що забезпечить глибше розуміння складності й багатовимірності сучасного образотворчого мистецтва.