Наукові підходи визначення поняття інтелектуального потенціалу як суспільно-географічної категорії

У статті розглянуто особливості визначення поняття «інтелектуальний потенціал» як суспільно-географічної категорії. Проаналізовано наукові праці в галузі економіки, соціології, педагогіки, соціології та психології з метою всебічного розуміння даного поняття як важливого ідентифікатора економічного та суспільного розвитку окремих територіальних громад чи районів, областей в умовах децентралізації та війни. Визначено місце інтелектуального потенціалу у збереженні економічної та соціальної безпеки, як складників національної безпеки в сучасних умовах.У сучасних умовах стрімких трансформацій інформаційного суспільства й інтелектуалізації регіонального розвитку зростає актуальність дослідження інтелектуального потенціалу як важливого чинника суспільно-географічних процесів. Незважаючи на зростання кількості публікацій на цю тему, поняття інтелектуального потенціалу досі не має усталеного трактування у вітчизняній географічній науці.Метою підготовки статті є систематизація наукових підходів до визначення сутності інтелектуального потенціалу й обґрунтування доцільності його розгляду як окремої суспільно-географічної категорії.У дослідженні використано такі методи, як порівняльно-аналітичний аналіз наукових джерел, систематизація термінологічного апарату, логіко-теоретичне узагальнення, а також елементи системного та структурно-функціонального підходів.У результаті дослідження визначено основні наукові парадигми трактування інтелектуального потенціалу – економічну, соціологічну, освітню та географічну; здійснено їх зіставлення та акцентовано на специфіці просторового виміру цього поняття. Запропоновано авторське визначення інтелектуального потенціалу як просторово організованого комплексу людських ресурсів із високим рівнем освіченості, знаннєвої активності та здатності до інноваційного розвитку.Наукова новизна полягає в уточненні змісту категорії «інтелектуальний потенціал» у контексті просторової диференціації та регіонального розвитку. Практична значущість полягає в можливості застосування результатів дослідження для оцінювання інтелектуальних ресурсів територій, планування освітньої та інноваційної політики на регіональному рівні.