Воєнні комеморації на анексованих українських територіях у роки пізнього сталінізму

Мета статті полягає в комплексному вивченні воєнних комеморацій на анексованих українських територіях у роки пізнього сталінізму, зокрема святкових ритуалів під час відзначення «Дня Перемоги» й «визволення» українських земель, а також заходів із вшанування пам’яті загиблих воїнів. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові методи аналізу й синтезу, а також спеціальні (історико-порівняльний, історико-типологічний та історико-системний) методи. Використання методів джерелознавчого аналізу дало змогу опрацювати архівні документи та матеріали періодичної преси, які становлять основу джерельної бази дослідження. Наукова новизна. Вперше здійснено комплексний аналіз комеморативних практик, що закріплювали міф про «Велику Вітчизняну війну» в локальній колективній пам’яті; на основі документальних джерел виявлено регіональні відмінності у формуванні комеморативного дискурсу. Висновки. Аналіз воєнних комеморацій на анексованих українських територіях у роки пізнього сталінізму дає підстави для кількох висновків. По-перше, воєнні комеморації виконували легітимаційну й мобілізуючу функції, сприяючи утвердженню культу особи Сталіна, поширюючи міфи про «визволення» та «возз’єднання» українських земель, а також спонукаючи населення до інтенсивнішої участі в повоєнній відбудові. По-друге, в перші повоєнні роки вшанування пам’яті полеглих відходило на другий план, поступаючись мобілізаційним гаслам, проте поступово інтегрувалося до системи радянських офіційних урочистостей. По-третє, у регіональному вимірі простежується гнучкість радянської політики пам’яті: святкування перемоги та «визволення» адаптувалося до місцевих умов і набувало специфічних форм, що виходили за межі єдиного пам’яттєвого простору.