Жанрово-стильові особливості малої прози Марії Домбровської та Ірини Вільде

У статті проаналізовано жанрово-стильову специфіку малої прози Марії Домбровської та Ірини Вільде. На прикладі творів простежено художньо-образну організацію текстів, експериментальні пошуки, авторський синтез різножанрових елементів у структурі новел та оповідань. Особливу увагу приділено тематиці (родинні й суспільні колізії, селянське буття, гармонія людини й природи), стильовій поліфонії (неоромантизм, символізм, імпресіонізм, орієнтація на екзистенціалізм), автобіографічному наративу (визначається суб’єктивізмом у передаванні вражень) творів письменниць.

Для дослідження використано компаративний підхід, який дав змогу визначити спільні та відмінні риси творчості польської й української письменниць, окреслити пошуки художньо-виражальних засобів для передавання внутрішнього світу персонажів. Для творів Марії Домбровської характерні психологізм, увага до внутрішнього світу особистості, фрагментарність композиції та філософський підтекст. Мала проза Ірини Вільде вирізняється акцентуванням родинно-психологічної проблематики, жіночого погляду на соціальні, ґендерні, культурні аспекти тогочасного галицького життя. Спільноа ознака – увага до внутрішнього світу персонажів, тонке відтворення психологічних нюансів, увага до ролі жінки у світі приватному й суспільному, ліризація оповіді та використання імпресіоністичних прийомів у зображенні дійсності. Близькими є тематика творів: спогади про дитинство, стосунки з дітьми, питання буття у світі, материнство, кохання тощо. Герої творів про дитинство наділені рисами характеру письменниць, їхніми почуттями та переживаннями, через спогади перепроживають минуле. Жанровий спектр малої прози охоплює новелу, оповідання, етюд, імпресіоністичну замальовку, що засвідчує художні пошуки на межі класичної традиції та модерністського оновлення.