Фразеологізм у діахронії: сутність, ознаки

У статті здійснено критичний аналіз наявних лінгвістичних поглядів на категорійні ознаки фразеологійних одиниць та їхню релевантність в аспекті історичного розвитку мови. Автор окреслює імовірність кожної зі специфічних ознак фразеологізмів, порівнюючи традиційні синхронійні постулати з даними писемних пам'яток.

Основну увагу приділено осмисленню дев'яти ознак: відтворюваности, стійкости, варіантности, частотности, нарізнооформлености, фразеологійного значення, номінативности, метафоричности та експресивности. Акцентовано на діалектичному зв'язку між відтворюваністю та стійкістю. На противагу синхронійному підходу, де відтворюваність вважають домінантною, у діахронії її кваліфікують як похідну, а не перманентну ознаку, оскільки часовий чинник і варіантність не дають змоги говорити про повну тотожність форм. Стійкість також визнають відносною, оскільки компонентний склад може зазнавати змін. Найбільш стабільним елементом у часі визначено структурну модель фразеологійних одиниць, тоді як варіантність, навпаки, розглянуто як перманентну діахронійну ознаку, що відображає динамічні процеси становлення фразеологійного складу.

Критерій частотности відкинуто як категорійну ознаку фразеологізмів у діахронії, оскільки він є кількісним і не може охопити фразеологійні одиниці, зафіксовані в пам’ятках лише один чи кілька разів. Підтверджено важливість нарізнооформлености (мінімум два складники).

Ключовими семантичними маркерами визначено цілісність фразеологійного значення та метафоричність / експресивність. Саме метафоричність, яка лежить в основі експресивности, відокремлює власне фразеологізми від нейтральних термінологійних сполучень та кліше, хоч експресивний потенціал давніх фразеологізмів складно довести без урахування позамовних чинників.

Проведений аналіз дав підстави для висновку, що дефінітивне наповнення терміна "фразеологізм" має бути універсальним лінгвістичним конструктом, що відображає його сутнісні, інваріантні ознаки (стійкість, фразеологійне значення, відтворюваність, метафоричність, експресивність) незалежно від того, стійке сполучення слів досліджено в синхронії чи в діахронії. Часовий проміжок є лише полем застосування цієї універсальної дефініції.