Психологічні моделі медіації: критичний аналіз та обґрунтування системного підходу

У статті представлено теоретико-методологічний аналіз медіації як об’єкта системно-психологічного дослідження. Актуальність дослідження зумовлена активним упровадженням медіації в Україні в судову систему, бізнес-практику й соціальну сферу, що потребує глибокого наукового осмислення психологічних аспектів цього феномена. Обґрунтовано доцільність застосування системного підходу до вивчення професійної діяльності медіатора як методологічної основи для подолання фрагментарності наявних теоретичних моделей. Проаналізовано чотири основні психологічні моделі медіації: трансформативну, фасилітативну, інтегративну та наративну медіацію. Виявлено їх методологічні обмеження: односторонність фокусу, недостатню увагу до особистості медіатора, відсутність інтеграції різних рівнів аналізу. Розкрито принципи системного підходу (цілісності, структурності, ієрархічності, множинності описів, динамічності, детермінізму) і їх застосування до дослідження медіації. Розроблено багаторівневу модель медіації як системного психологічного феномена, що включає макрорівень (соціально-інституціональний), мезорівень (організаційний), мікрорівень (процесуальний) і суб’єктний рівень (індивідуально-психологічний). Установлено, що ці рівні перебувають у відносинах взаємодетермінації, створюючи складну систему прямих і зворотних зв’язків. Визначено, що системно-психологічний підхід дає змогу інтегрувати особистісні детермінанти (когнітивно-інтелектуальні, емоційно-регулятивні, комунікативні характеристики) та процесуальні механізми (когнітивні, емоційно-регулятивні, комунікативні, стратегічно-тактичні) діяльності медіатора в єдину концептуальну модель. Результати дослідження створюють методологічну основу для розробки системно-психологічної концепції професійної діяльності медіатора, емпіричного вивчення факторів її ефективності й розробки науково обґрунтованих програм підготовки медіаторів в Україні.