Відображення епохи fin de siècle в романі Ольги Токарчук «Е. Е.»

У статті на прикладі роману О. Токарчук «Е. Е.» проаналізовано відображення епохи fin de siècle крізь призму ідей, якими захоплювалися європейці межі ХІХ–ХХ століть. Часопросторові характеристики роману чітко окреслені, що сприяє зосередженню читацької уваги на актуальних для цієї доби проблемах. Було встановлено, що криза філософії позитивізму та розчарування в емпіричному методі пізнання дійсності, призвели до певної розгубленості, а також пошуку альтернатив, зокрема й надприродного походження. Серед явищ, які становлять осердя окультизму, виділяють медіумізм, спіритизм, реінкарнацію і життя після смерті, телепатію, онейромантію, ясновидіння і ін. Ідею медіумізму, спіритизму, як і пов’язані з цим проблеми відчуження та знеособлення, у романі втілюють декілька героїв, котрі характеризуються різним ступенем занурення в сферу потойбічного, з-поміж них Вальтер Фроммер, його сестра Тереза Фроммер, пані Ельцнер та Ерна. Головна героїня, п’ятнадцятилітня Ерна Ельцнер, ініціали якої і становлять назву роману, проходить складний шлях дорослішання, що корелюється з історією відкриття її надприродного вміння входити в транс і бачити духів, розвитку цього «дару» і так само раптове його згасання.

Новітнім методом дослідження людини, який відповідає пошукам, притаманним цій епосі, є психоаналіз. Науковий світогляд і раціональний погляд на світ утілює в собі Артур Шацман і його дослідження, що становить у певній мірі пародію авторки на Карла Густава Юнга та його ранню працю. Проте О. Токарчук значно переосмислює історію S. W. Явище істерії досліджується на прикладі пані Ельцнер, а причини неврозів та інших подібних захворювань пояснюються обмеженнями з боку традиційного патріархального суспільства, які унеможливлюють реалізацію жінки поза родинною сферою. Ідея емансипації проявляється в образі Ґертруди, котра єдина адекватно розуміє історію Ерни як бажання ствердитися та бути побаченою й почутою.