Запозичені назви осіб у професійно-виробничій царині в північноукраїнських пам’ятках XVI–XVII ст.

У публікації виявлено й проаналізовано запозичені назви осіб на позначення професійно-виробничої лексики, зокрема зазначено, з яких мов вони проникали, через яке посередництво: переважна більшість слів сягають германських мов, до староукраїнської мови потрапляли через польське посередництво, про що свідчить фонетична й морфемна структура лексем. Чеського джерела сягає слово кухар. При характеристиці слів відображено варіативність у графічних записах слів іншомовного походження, особливості їх адаптації.

Основний масив аналізованих лексем на позначення професій було запозичено в українську мову протягом XVI–XVII ст., проте деякі слова іншомовного походження, як-от кухмистр, перейшли з попередньої мовної епохи. Хоч лексеми кухар і фурман не зафіксовані в ССУМі безпосередньо, імовірно, вони функціювали вже в XIV–XV ст., оскільки від них наявні похідні утворення: власна назва Коухаревци та стійке словосполучення фоурманскии воз. Згідно з даними «Словника української мови», лексеми грабар, кушнір, муляр, римар, слюсар, цехмістр, фурман, кухар зберегли свою семантику в українській мові без змін. Зазначимо, що деякі лексеми нині належать до маркованої лексики: фурман є застарілим, а римар – розмовним.

Значна частина цих запозичень перейшла до пасивного запасу через зникнення реалій, які вони позначали. Активне поширення і вживання цих слів у XVI–XVII ст. підтверджено наявністю похідних утворень і їхнім переходом у власні назви. Водночас ці лексеми зазнали мінімальних семантичних змін: лише слова кухмістр і слюсар розширили свої семантичні структури.

Важливо, що паралельно з цими запозиченнями в аналізований період функціювали питомі українські відповідники (наприклад, кухар – варник, грабар – копач, зекгармистръ – часовникъ, кушнір – замшник, фурманъ – возникъ), однак згодом їх витіснили слова іншомовного походження.