Теоретико-методичні засади суспільно-географічного аналізу рекреаційно-туристичного потенціалу регіону

Рекреаційно-туристичний потенціал розглядається як один із провідних чинників соціально-економічного розвитку регіонів у контексті глобального зростання ролі туризму. Його ефективне використання зумовлює диверсифікацію економіки, підвищення конкурентоспроможності територій і зростання якості життя населення. Особливого значення ці питання набувають для приморських регіонів, зокрема Одеського, який має вигідне економіко-географічне положення, значну ресурсну базу й перспективи розвитку різних видів туризму. У науковому дискурсі вагомим є суспільно-географічний підхід, що поєднує природничі й соціально-гуманітарні аспекти дослідження та дає змогу розглядати рекреаційно-туристичний потенціал як багатовимірну систему. Мета роботи – обґрунтування теоретико-методичних засад і розробка науково-прикладних підходів до оцінки й оптимізації рекреаційно-туристичного потенціалу регіону. У процесі підготовки статті використовувались описовий, аналітичний, порівняльно-географічний та узагальнювальний методи. Системний підхід дав змогу розглядати рекреаційно-туристичний потенціал як інтегровану багатокомпонентну структуру, у якій взаємодіють природні, соціально-економічні, культурні й інфраструктурні чинники. Інформаційним підґрунтям дослідження стали монографії, навчальні посібники, а також наукові публікації вітчизняних і зарубіжних авторів. У статті розглянуто зміст і сутність понять «рекреаційний потенціал» і «туристичний потенціал» у сучасній географічній науці. Проаналізовано класифікаційні підходи до вивчення рекреаційно-туристичних ресурсів, визначено ключові методологічні принципи суспільно-географічної оцінки рекреаційно-туристичного потенціалу регіону. Представлено огляд зарубіжного та вітчизняного досвіду досліджень у цій сфері. Запропоновано інтеграційний підхід, що враховує природно-ресурсні, соціально-економічні й культурно-історичні чинники. Рекреаційний і туристичний потенціал варто розглядати як цілісну систему, управління якою потребує поєднання класичних і сучасних методів аналізу. Досвід зарубіжних країн свідчить про результативність інтегрованих стратегій, що поєднують економічні, екологічні та культурні аспекти, і може стати основою для вдосконалення підходів до розвитку рекреаційно-туристичного потенціалу в Україні. Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що запропоновані в ньому підходи до оцінки рекреаційно-туристичного потенціалу можуть бути використані в стратегічному плануванні, розробці регіональних програм розвитку туризму та формуванні інвестиційних проєктів.