Функціональні типи територій Чернігівської області: підходи до визначення та критерії ідентифікації

Нещодавно уряд України затвердив методологічні підходи, показники та критерії ідентифікації функціональних типів територій. Потреба в такій ідентифікації стала актуальною після оновлення Державної стратегії регіонального розвитку на 2021–2027 роки. Попри затвердження показників і критеріїв, їх практичне застосування на рівні громад ще не реалізоване спеціальною комісією. Це стало підґрунтям для дослідження, у якому проведено тестування методологічних підходів ідентифікації функціональних типів територій на прикладі прикордонної Чернігівської області, вибраної як пілотний регіон. Дослідження базується на офіційних статистичних даних, нормативних документах, що регулюють політику регіонального розвитку, а візуалізація його результатів – на програмному середовищі QGIS 3.30. У статті вперше на регіональному рівні виокремлені функціональні типи територій на основі нової національної методології. Полюсами зростання визначено Чернігів, Ніжин і Прилуки. Мена й Корюківка розглядаються лише як потенційний біцентричний полюс другого порядку. Підтверджено, що реальні полюси зростання можуть формуватися лише навколо середніх і великих міст, а критерії їхньої ідентифікації потребують уточнення. З-поміж територій з особливими умовами для розвитку ідентифіковано три групи – техногенних катастроф, сільські території та громади з низьким рівнем соціально-економічного розвитку. Найчисленнішими є сільські території, що охоплюють майже три чверті області. Визначення територій сталого розвитку залишається складним завданням через специфічність підходів та обмежену інформацію щодо окремих показників. Встановлено, що частина громад належить до кількох категорій проблемних територій одночасно. Це демонструє комплексність викликів, потребу в інтегрованих інструментах регіональної політики та в обґрунтуванні пріоритетності державної підтримки. Затверджена національна система функціональних типів територій, показники та критерії їхньої ідентифікації потребують удосконалення. У прикордонних і прифронтових регіонах доцільно виділити території з безпековими обмеженнями, а в регіонах із низьким рівнем заселеності й недостатньою мережею міст – адаптувати порогові значення окремих критеріїв. Результати проведеного дослідження можуть стати підґрунтям для вдосконалення чинної в Україні системи ідентифікації функціональних типів територій.