Особливості реалізації мотиву «життя-мандрівка» у творах Дж. Донна і Г. Сковороди

У статті досліджено сутність мотиву "життя – мандрівка", який був популярним у літературах світу ХVІІ–ХVІІІ ст. Авторка шляхом компаративного аналізу дослідила особливості реалізації одного з провідних мотивів у культурній традиції епохи Бароко – мотиву "життя – мандрівка" на матеріалі творів англійського письменника Дж. Донна та українського філософа Г. Сковороди. Результати компаративного аналізу дали підстави сформулювати низку важливих та нових теоретичних положень, які презентують сучасний підхід до осмислення творчості письменників ХVІІ–ХVІІІ ст.

Помічено, що в поезіях Дж. Донна і Г. Сковороди простежується динаміка руху, а мотив "життя – мандрівка" розкриває сутність єства людини ХVІІ–ХVІІІ ст. У поезіях обох письменників добре зреалізувалася одна з важливих світоглядних ознак епохи Бароко – ідея динамізму простору та Всесвіту. Дж. Донн і Г. Сковорода у творах культивують ідею переміщення людини від народження до смерті та пов’язаний із таким рухом певний неспокій її душі. Власне спокій у творах цих митців потрактовано як смерть.

З’ясовано, що в поезіях Дж. Донна і Г. Сковороди наявні мотиви трагізму світовідчуття ліричних героїв, які обирають мандрівку як шлях духовного очищення в бурхливому земному світі. Окрім цього, у поезіях обох митців є мотив невдоволення земним світом, який пояснює бажання ліричного героя усамітнитися.

Відзначимо, що поезії Дж. Донна і Г. Сковороди презентують найвищі вияви метафізичного мандрівництва: духовні пошуки самого себе, рух від життя тілесного до духовного. Дуже добре у творах обох письменників простежено відчуття дисгармонії світу, а також акцентовано на самопізнанні як динамічному процесі, який сповнений внутрішніх протиріч, терзань тощо. У "Священних сонетах" Дж. Дона й у піснях "Саду Божественних пісень" Г. Сковроди смерть постає як невідворотна частина подорожі, через яку людина здобуває безсмертя.