Сон літнього полудня: фольклорні основи Франкової казки «Без праці»

У статті проаналізовано літературну казку Івана Франка "Без праці", над якою письменник працював у 1890–1891 роках й опублікував на сторінках журналу "Зоря". Наголошено, що художню виразність і глибокий філософський зміст твору підсилено використанням фольклорних елементів, зверненням до різних пластів української уснословесної традиції. Установлено прототипи народних казок, які творчо переосмислив Іван Франко під час написання цього художнього полотна. Через текстологічний розбір доведено першочергове авторське взорування на популярну "людову" казку про Оха. Підкреслено, що майстер слова не обмежився винятково цим зразком великої фольклорної прози, а залучив мотиви з інших творів цієї формації (йдеться про мотиви "чарівного персня", "визволеного духа", "зустрічі з дарителем" та ін.). Перейнято з народних казок було й чимало художньо-виражальних засобів, характерних стилістичних прийомів. Типова для вказаної архаїчної генологічної одиниці формульність (стандартні ініціальні, медіальні та фінальні вислови) знайшла продовження у Франковому тексті. Відгомін інших жанрів усної словесності теж помітний у казці "Без праці". Її тематично-образну основу поповнили легенди та оповідання (демонологічні, опришківські). Образи Діда бескидського, упиря з Бусовищ, баби-відьми, Віюка (Вія) взято безпосередньо зі зазначеної верстви фольклорної прози. Письменник густо помережив твір прислів’ями та приказками, розставивши за їх допомогою відповідні ідейно-змістові акценти. Попри суттєву орієнтованість на фольклорні першоджерела, Іван Франко запропонував оригінальне художнє полотно, у якому на тлі запаморочливих казкових перипетій показано поступовий розвиток характеру головного героя Івана Лінюха, висвітлено його складну внутрішню боротьбу та утверджено важливу філософську ідею про роль праці в житті людини.