Тропіка пастирського листа А. Шептицького «До моїх любих гуцулів!»

У статті здійснено якісну та кількісну характеристику тропів у посланні А. Шептицького "До моїх любих Гуцулів!" З’ясовано, що основним тропом за кількістю наявних одиниць є епітет. Визначено, що в тексті переважають постійні епітети, натомість кількість індивідуально-авторських – незначна. Виявлено, що епітети мають як негативну, так і позитивну семантику. Зауважено, що художні означення переважно стоять у препозиції. Визначено, що на другому місці за кількістю виявлених одиниць перебувають метафори. З’ясовано, що метафора в пастирському листі А. Шептицького виконує комунікативну й емоційно-оцінну функції, рідше – образно-естетичну. Виявлено значну кількість стертих метафор. Визначено, що на третьому місці за кількістю уживань у тексті послання перебувають риторичні фігури (риторичні запитання, риторичні звертання, оклики). Констатовано, що риторичні фігури діалогізують комунікативне поле, слугують засобом емотивности й емпатії. Виявлено меншу частотність уживання таких тропів, як метонімія, перифраз, порівняння, паралелізм, гіпербола, повтори, анафора, інверсія, антитеза, оксиморон, тавтологія тощо. Стверджено, що використання тропів у посланні А. Шептицького має прагматичну, дидактичну мету – вплинути на читачів /слухачів і досягти якнайбільшого душпастирського ефекту, а не образно-естетичну, що більш притаманне художнім творам. Мовний матеріал пастиського листа А. Шептицького "До моїх любих Гуцулів!" передбачає такі основні напрями дослідження: богословські терміни в посланні (ступінь детермінологізації термінних одиниць у діалектному оточенні); абстрактна лексика в посланні; еволюція правописного оформлення тексту послання; вставні конструкції в тексті послання; роль топонімів, етнонімів у посланні та ін.