Концепт сон в українському мовному просторі (частина ІІ)

У статті представлено результати психолінгвістичного етапу комплексного дослідження концепту сон у мовній свідомості сучасних носіїв української мови. Розвідку виконано в руслі лінгвоконцептології та когнітивної лінгвістики; вона логічно продовжує попередній аналіз системно-мовних характеристик зазначеного концепту, здійснений на матеріалі словникових дефініцій. Основним методом дослідження став асоціативний експеримент, доповнений концептуальним і структурно-семантичним аналізом. Емпіричну базу становлять асоціативні реакції 107 респондентів віком від 15 до 21 року, що дало змогу простежити особливості актуалізації концепту сон у мовній свідомості молодого покоління.

Установлено, що асоціативне поле концепту сон має ієрархічну польову організацію й охоплює ядро, навколоядерну зону, ближню та дальню периферії. У структурі концептосфери виокремлено 15 концептополів, які репрезентують різні семантичні, когнітивні та аксіологічні виміри аналізованого концепту та відображають багатовимірність його мовної інтерпретації. Ядро формують переважно предметні асоціації, що засвідчує опору мовців на конкретизовані побутові уявлення про сон як щоденну фізіологічну потребу. Периферійні зони репрезентують дії, соматичні стани, емоційно-оцінні, часові й абстрактні характеристики. Переважання позитивно забарвлених реакцій свідчить про домінування традиційного сприйняття сну як важливої умови фізичного та психоемоційного відновлення. Водночас зафіксовано нейтральні й негативні асоціати, пов’язані з тривожністю, напруженням і порушенням сну, що відображає вплив сучасних соціальних реалій на мовну свідомість молоді.

Отримані результати підтверджують динамічний характер концепту сон, його здатність поєднувати усталені й актуалізовані смисли та демонструють складну внутрішню організацію цього ментального утворення в сучасній українській мовній картині світу.