Пізньотрипільські пам’ятки на території Житомирської області

Стаття присвячена пізньотрипільських пам’яткам городського типу на території Житомирської області, визначаються спільні риси та особливості основних археологічно досліджених поселень. Увага також приділена історії досліджень пам’яток періоду С ІІ на Житомирщині.

Мета статті: схарактеризувати пізньотрипільські пам’ятки на території Житомирської обл., визначити їх спільні риси, завдяки яким вони утворюють городську групу пам’яток.

Методологічною основою дослідження виступають принцип науковості та системності, методи аналізу, синтезу, узагальнення.

Наукова новизна: вперше проаналізовано та систематизовано інформацію про пізньотрипільські пам’ятки на території Житомирської області.

Висновки. На території Житомирської області зафіксовано більше 50 пам’яток пізньотрипільського часу. Одним із перших їх почав досліджувати С. Гамченко, але результати його досліджень досі не опубліковані.

В середині 1930-х рр. дослідженню трипільської культури надавали особливого значення, тому спеціалістами розробляється нова методологія розшуку і всебічного вивчення пам’яток. В пріоритеті дослідження пам’ятки великою площею. Серед пізньотрипільських пам’яток Житомирщини найбільш дослідженою є поселення Городськ. До його археологічного вивчення долучились відомі археологи В. Петров, Є. Кричевський, М. Макаревич. Городище в Городську було визнано епонімною пам’яткою.

Протягом 1940-х рр. було відкрито велику кількість до того невідомих поселень пізньотрипільського часу. Частина з них просто фіксувалась, але деякі були частково розкопані, зокрема поселення біля с. Троянів. Отримані матеріали доводили, що саме троянівське поселення є самим раннім на Житомирщині.

Накопичений матеріал також дозволив сформулювати основні ознаки пам’яток, виділених у городський тип. Серед них і топографія поселень, і зміна пріоритетів в господарстві на користь тваринництва. Кілька десятиліть археологи прагнули «прослідити» процес «зникнення» трипільської культури на прикладах пам’яток Житомирщини. Сучасні дослідники дотримуються думки про те що ми спостерігаємо не зникнення, а трансформацію пізньотрипільської культури і її подальший розвиток в нових природно-історичних умовах.