«Фортеця в облозі» нова стратегія УПЦ

У статті проаналізовано сучасну трансформацію православного релігійного простору України в умовах російсько-української війни, зокрема проблематику діяльності Української православної церкви та її відносин із державою і Православною церквою України. Актуальність теми зумовлена посиленням суспільно-політичних дискусій щодо ролі релігійних інституцій у контексті національної безпеки, а також впливом ідеологеми "русского мира" на релігійний дискурс і міжконфесійні відносини в Україні. Проаналізовано законодавчі ініціативи української держави щодо регулювання діяльності релігійних організацій, пов’язаних із Російською православною церквою, а також дослідження внутрішньо-церковних процесів, пов’язаних із питаннями юрисдикційної приналежності, міжцерковного діалогу та перспектив формування єдиного помісного православ’я в Україні. Метою статті є релігієзнавчий аналіз інституційних, ідеологічних та суспільно-політичних чинників, які визначають сучасний стан і трансформацію православного середовища України в умовах війни. Методологічну основу дослідження становить комплекс загальнонаукових і спеціальних методів. Аналітичний метод використано для систематизації емпіричного матеріалу та виявлення ключових тенденцій трансформації релігійного середовища. Порівняльний підхід дозволив зіставити позиції різних церковних інституцій щодо питань канонічної юрисдикції, автокефалії та міжцерковного діалогу. Елементи дискурсивного аналізу застосовано для дослідження релігійно-політичної риторики, зокрема інтерпретації ідеологеми "русского мира" у сучасному церковному та суспільному дискурсі. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному релігієзнавчому осмисленні сучасних трансформацій православного середовища України крізь призму взаємодії релігійних, політичних та ідеологічних чинників у ситуації воєнного конфлікту. Обгрунтовано, що релігійний дискурс і конфесійні інституції виступають важливими елементами ширших геополітичних і суспільних процесів, а концепція "русского мира" функціонує як інструмент символічної легітимації політичної стратегії Російської Федерації.