Галстян В. С.
ORCID: https://orcid.org/0009-0009-5816-0879, Галстян Я. С.
ORCID: https://orcid.org/0009-0007-1193-2750, Воловик П. В.
ORCID: https://orcid.org/0009-0002-2055-2286
(2026)
Голяк у кадрі: Rhetoric Stripped Bare.
Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки. № 99.
С. 97–107.
ISSN 2663-7650.
DOI: 10.35433/PhilosophicalSciences.1(99).2026.97-107.
12.pdf
Завантажити (375kB) | Preview
Анотація
У статті здійснено філософське осмислення серіалу "Brassic" як феномену візуальної та цифрової риторики нового типу – риторики, що не просто виходить за межі класичної репрезентаційної парадигми, а з ледь стримуваним глузуванням її підриває. Йдеться про культурну інтервенцію, яка не просить дозволу на участь у дискурсі – вона ламає двері в ефір, роблячи шум новою формою аргументації. Актуальність дослідження зумовлена не лише цифровою фрагментацією світу, а й "втомою" гуманітарного знання від власної благопристойності. Образ більше не репрезентує – він діє: афективно, миттєво, поза семіотичною етикеткою. "Brassic" постає не як черговий маргінальний серіал про "життя на узбіччі", а як візуальний вірус, що вражає рецепторну систему глядача – без попередження, без пояснень, без шансів на відсторонений аналіз. У фокусі – механіки риторики вторгнення: глітч, надмір, тіло без алібі, зображення без ритуалу пояснення. Усе це функціонує не як сюжет, а як стан – афективна конструкція, що підриває логіку впізнавання, кидаючи глядача в естетичний колапс. Камера тут не дивиться – вона тіпає; монтаж не формує цілісність, а скидає кадри з траєкторії, як уламки з розбитого сенсу. Персонажі… вони не "герої" й не "антигерої" – це елементи алгоритмічного розгортання культурного збою та нового міфотворення. Стаття поєднує різні підходи для аналізу того, як сучасна візуальна культура перетворює репрезентацію на подію, а медіапродукт – на риторичну зброю. У цьому сенсі серіал "Brassic" не ілюструє маргінальність – він створює її як новий естетичний режим, як міф платформи, як гучну, липку, трохи брудну, але вкрай ефективну форму філософського жесту. Об’єктом аналізу стає тіло – позажанрове, нефільтроване, вивернуте в камеру; а також сам кадр, що функціонує не як вікно, а як травма. Усе це разом – не просто контент, а епістемологічний скандал, що вимагає нової мови, нового риторичного опису: мови, здатної існувати на межі між філософією образу, теорією афекту, критичною медіааналітикою та добірним культурним тролінгом.
| Тип ресурсу: | Стаття |
|---|---|
| Класифікатор: | L Освіта > L Освіта (Загальне) |
| Користувач: | Аліна Ковальчук |
| Дата подачі: | 15 Квіт 2026 16:16 |
| Оновлення: | 15 Квіт 2026 16:16 |
| URI: | https://eprints.zu.edu.ua/id/eprint/47362 |
| ДСТУ 8302:2015: | Галстян В. С., Галстян Я. С., Воловик П. В. Голяк у кадрі: Rhetoric Stripped Bare. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки. 2026. № 99. С. 97–107. DOI: 10.35433/PhilosophicalSciences.1(99).2026.97-107. |


