Фантастичний реалізм виключених: риторика абсурду у «Brassic»

У статті проаналізовано трансформацію риторики та герменевтики в умовах системного збою сенсотворчої інфраструктури культури. На матеріалі британського серіалу Brassic концептуалізується новий тип мовлення, риторика бага (debug rhetoric), як форма артикуляції, що функціонує не у режимі комунікативного обміну, а як процедура фіксації присутності у просторі, де розуміння більше не гарантоване. Вихідним пунктом дослідження є діагноз кризи класичної герменевтики. У середовищі фантастичного реалізму, де текст втрачає глибину, а мовлення не передбачає стабільного адресата, інтерпретаційна оптика поступається герменевтиці межі, яка фіксує не сенс, а точки його зсуву. Центральною метафорою виступає мовлення як debug output, сигнальний вивід системи у стані глітчу. Персонажі Brassic продукують фрагментарний потік висловлювань, що функціонує як error log. Таке мовлення не передає аргументованого змісту і не апелює до співрозмовника, але утримує присутність суб’єкта у середовищі, де мовчання означає онтологічне зникнення. Воно діє як non blocking call, запит без очікування відповіді, що підтримує процес буття. У серіалі також простежується феномен постправової юрисдикції, де закон функціонує не як текст для інтерпретації, а як автоматизований протокол. Персонажі перебувають у стані онтологічної невидимості (visibility hidden), тобто у режимі системного нерозпізнавання, що не активує культурних або юридичних процедур. Наукова новизна дослідження полягає у введенні поняття риторики бага як способу мовленнєвої артикуляції, що не пояснює і не переконує, але підтримує присутність у середовищі симуляції. У цьому режимі висловлювання функціонує як ping, технічний сигнал триваючості процесу. Стаття пропонує модель взаємодії риторики та герменевтики у ситуації, коли абсурд стає базовою логікою соціальної реальності. У цьому контексті Brassic постає як симптоматичний текст, що фіксує трансформацію мови, права та суб’єктної присутності у пізній цифровій модерності.