Берелет В. І.
ORCID: https://orcid.org/0009-0007-4438-1297
(2026)
Акторський тренінг – основа сценічної майстерності.
Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Т. 1, № 96.
С. 45–51.
ISSN 2308-4863.
DOI: 10.24919/2308-4863/96-1-6.
1.pdf
Завантажити (613kB) | Preview
Анотація
Наукова робота присвячена дослідженню феномену виховання професійного актора, володіння вправами тренінгу як основи сценічної майстерності. Зміст статті має на меті надати інструменти для того, щоб побудувати самого себе в реальному житті, а потім уже в акторській професії. Завданням даної роботи є передати мистецькій спільноті науковий, організований підхід до створення правдивого і якісного існування в уявних обставинах театральної сцени. У статті проаналізовано зародження, становлення та розвиток мистецтва актора як основного виконавця сценічного і концертно-театралізованого дійства, а також значення акторської професії в процесі діяльності колективного мистецтва театру. З’ясовано, що в українських театральних школах підготовка драматичних артистів орієнтується на метод геніальних діячів кінця ХІХ – початку ХХ століття, який влився в систему акторської майстерності. Важливим етапом у розвитку вітчизняного театрального мистецтва були тенденції «театру корифеїв», що включали поєднання реалістичної драматургії з народними елементами та новаторський підхід до сценографії. Наголошено на яскравій творчості одного з найцікавіших театральних режисерів Європи Леся Курбаса з його теорією «перетворення життя, поняття очуднення речі», який прагнув, щоб театр став європейським за формою, але українським за своєю сутністю. Зосереджено увагу на методах сучасних українських та зарубіжних дослідників: Романа Біля, який стверджує, що головне для актора — розвиток харизми – дару Божого; видатного діяча театральної культури, польського режисера Єжи Гротовського, метою якого було не створення театрального видовища, а лише спричинення театральної ситуації, провокації; Сенфорда Мейснера, що акцентував на реактивності й реальності дії і вимагав від учнів насамперед імпульсу, інтуїтивної реакції; для педагога Жака Лекока головним було імпровізація, маска; методу Судзукі характерні робота центру тілесної енергії, тілесна дисципліна. У статті наголошується, що цілеспрямовані і систематичні заняття тренінгом сприяють оволодіванню елементами системи сценічної майстерності: психофізичної дії, уваги, уяви, віри, спілкування тощо, які необхідні для створення художнього образу.
| Тип ресурсу: | Стаття |
|---|---|
| Ключові слова: | актор, тренінг, конфлікт, образ, психофізична дія, протидія, увага |
| Класифікатор: | L Освіта > L Освіта (Загальне) |
| Відділи: | Інститут педагогіки > Кафедра мистецької освіти |
| Користувач: | Анна Михайлівна Чернишова |
| Дата подачі: | 22 Квіт 2026 09:54 |
| Оновлення: | 22 Квіт 2026 09:55 |
| URI: | https://eprints.zu.edu.ua/id/eprint/47524 |
| ДСТУ 8302:2015: | Берелет В. І. Акторський тренінг – основа сценічної майстерності. Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. 2026. Т. 1, № 96. С. 45–51. DOI: 10.24919/2308-4863/96-1-6. |


