Трансформація сценічної мови українського театру під впливом воєнних реалій: досвід Житомирського академічного музично-драматичного театру ім. Івана Кочерги

Стаття присвячена дослідженню трансформації сценічної мови українського театру під впливом воєнних реалій на матеріалі діяльності Житомирського академічного українського музично-драматичного театру ім. Івана Кочерги. Повномасштабна війна, розпочата в Україні у лютому 2022 року, стала потужним чинником глибинних змін у культурному просторі, зокрема у театрі. У статті проаналізовано ключові тенденції розвитку сучасної української сценічної мови: документалізація вистав, поширення вербалітм-технік, радикалізація емоційної виразності, трансформація сценографії та організації простору, утвердження української мовної ідентичності, а також гібридизація форм із використанням мультимедійних технологій. Особлива увага приділена практичним прикладам із репертуару Житомирського драмтеатр. Відзначено, що у цих виставах сценічна мова набуває рис документальності, емоційної щирості та психологічної глибини; описано, як актори передають автентичність інтонацій, мовлення та внутрішнього стану персонажів; як простір і сценографія стають символічними маркерами, що поглиблюють змістову складову постановки; а також те, як інтеграція музики, відео, проєкцій і перформанівних елементів створює поціфопічне, міждисциплінарне театральне висловлювання. У статті також узагальнено сучасні наукові підходи до вивчення українського театру воєнного часу, наголошено на важливості комплексного аналізу сценічної мови як цілісного явища, що об’єднує вербальні, візуальні, пластичні та медійні компоненти, та показано, що сучасний театр виконує не лише художню, а й соціальну, освітню та терапевтичну функції, стаючи простором колективного осмислення воєнного досвіду, формування національної ідентичності та психологічної стійкості глядача.