Вихователь закладу дошкільної освіти в умовах воєнного стану: трансформація професійних функцій та особистісних ресурсів

Стаття присвячена проблемі сучасної освіти як повномасштабна війна змінила саму суть роботи вихователя закладу дошкільної освіти. У статті ця зміна розглядається не як окремі адаптації до нових умов, а як глибока якісна трансформація, що охопила одразу кілька вимірів педагогічної діяльності. У центрі уваги — те, як традиційні функції вихователя набули принципово нового змісту. На основі аналізу нормативно-правової бази, методичних рекомендацій МОН України та наукових досліджень розкрито зміни у змісті та характері педагогічної діяльності. Забезпечення безпеки перетворилося на антикризове управління в режимі реального часу; виховна робота дедалі більше включає елементи психологічної підтримки; педагогічне спілкування перетворюється на інструмент емоційної стабілізації дитини. Водночас виникають цілком нові функції — травма-інформована, координаційна, консультативна щодо сімей переміщених осіб, — які вже не є «додатком» до роботи, а її щоденним змістом.

Окрему увагу приділено психологічному здоров’ю педагогів: проаналізовано ризики професійного вигорання, визначено ключові особистісні ресурси — резильєнтність, стресостійкість, рефлексивність. Авторка спирається на актуальні дослідження, щоб показати масштаб проблеми вигорання та обґрунтувати, чому резильєнтність і стресостійкість — не індивідуальні риси характеру, а компетентності, формування яких потребує системного підходу. Розглядаються ресурси й механізми підтримки на різних рівнях: від закладу до держави.

У статті порушено питання готовності закладів вищої освіти до підготовки нового покоління педагогів, здатних працювати в умовах невизначеності. Авторка фіксує очевидний розрив між реальністю, з якою педагог стикається з першого дня роботи, і тим, що пропонують освітні програми. Обґрунтовано необхідність оновлення освітніх програм спеціальності А2 «Дошкільна освіта» з включенням модулів із кризової педагогіки, психологічної першої допомоги та цифрових компетентностей. Особливу роль при цьому відведено педагогічній практиці у діючих закладах дошкільної освіти як простору реального занурення в актуальні виклики.