Моделі ландшафтної адаптації як спосіб підвищення продуктивності осушуваних ґрунтів Західного Полісся

У статті проведено комплексний аналіз сучасного стану та динаміки трансформації осушуваних ґрунтів Західного Полісся в умовах інтенсивного антропогенного навантаження та за підсилення цього процесу глобальними кліматичними змінами. О б’єктом дослідження виступають осушувані легкі мінеральні ґрунти, які через низьку буферну зд атність та специфіку морфологічної будови, а також органогенні осушувані ґрунти, які є вразливими до деградації. Встановлено, що традиційні системи землеробства на меліор ованих землях стимулюють процеси мінералізації органічної речовини, перетворю ючи акумулятивні екосистеми на джерела активної емісії парникових газів. На основі результатів моніторингових д осліджень 2021–2025 років, запропоновано та науково обґрунтовано три мод елі ландшафтної адаптації: ощадне землеробство, адаптивне землеробство та природне відновлення. Модель ощадного землеробства, орієнтована на вирощування багаторіч них ягідників (лохини), продемонструвала здатність стабілізувати агрофізичні показники (щільність 0,69–0,72 г/см³) та знижувати рівень емісії д іоксиду карбону. Модель адаптивного землеробства базується на впровад женні раціональних сівозмін із багаторічними травами та системах крапельного зрошення, забезпечує приріст вологи у верхньому горизонті на 3,1–4,1%, виконуючи роль ефективного терморе гулятора ґрунтового профілю. Найвищу екологічну ефективність підтверд жено для моделі природного відновлення. Результати на цілинних д ілянках свідчать про мінімальну інтенсивність «д ихання ґрунту» (132,3–132,9 мг/м²/год) та максимальну акумуляцію продуктивної вологи (понад 500 мм). У результаті досліджень доведено, що ренатуралізація д еградованих торфовищ є ключовим інструментом секвестрації вуглецю та відновлення екосистемних послуг регіону. Запропоновані моделі корелюють із засадами «Європейського зеленог о курсу» та пропонують дієвий механізм підвищення кліматичної стійкості агроланд шафтів через диференційоване управління земельними ресурсами.