До проблеми культурологічного контексту в навчанні польської мови українців

Стаття присвячена проблемі культурологічного контексту в навчанні польської мови українців. Автори обґрунтовують необхідність переходу від традиційної знаннєво-орієнтованої парадигми (граматика, переклад) до компетентнісного та комунікативного підходів, що формують функціональне володіння мовою та індивідуальну психологічну готовність до ефективного спілкування. Особливу увагу приділено ролі польської мови в умовах воєнних викликів як «мовної подушки безпеки» для адаптації та інтеграції українських дітей у Польщі. Підкреслено важливість міжкультурного компонента з початкових етапів навчання (традиції, свята, повсякденне та шкільне життя в Польщі). Наведено особистий досвід освітніх поїздок до Варшави, Гданська, Любліна та Вроцлава, що підтвердив потребу поєднання теоретичних знань із реальною комунікативною практикою. Програми орієнтовані на рівні A1–A2 за CEFR, однак потребують педагогічно виваженої адаптації з урахуванням вікових особливостей учнів та сучасних технологій. Висновок: осучаснення шкільних програм шляхом посилення міжкультурного компонента та практичної спрямованості сприятиме формуванню стійкого інтересу до польської мови та готовності використовувати її в реальному спілкуванні.