Міфологізація історії як інструмент пропаганди в умовах російсько-української війни

Метою статті є висвітлення основних етапів формування російської міфологізації власної та української історії й використання сконструйованих міфів у своїй пропаганді впродовж попереднього періоду та в умовах збройної агресії і повномасштабного вторгнення в Україну. Методологія дослідження. У процесі підготовки цієї публікації нами були використані ряд взаємопов’язаних методологічних принципів, підходів і методів. Зокрема, культурологічний та системний підходи. Також методи аналізу та синтезу для розкриття змісту ряду ключових понять. Наукова новизна полягає у структурному розгляді формування російських історичних міфів і власне процесу міфологізації російської та української історії. Розкрито історичний розріз російського «викрадення» української історії, її підміна та фактичне заперечення самих понять «українська нація» та «українська історія», що безпосередньо вилилося у повномасштабну військову агресію проти нашої Батьківщини. Висновки. Міфологізація історії є одним із ключових інструментів російської пропаганди в умовах російсько-української війни. Її сутність полягає не лише у фальсифікації окремих історичних фактів, а й у створенні цілісної псевдоісторичної картини, покликаної легітимізувати імперські претензії Росії на українські землі, заперечити самостійність української нації та поставити під сумнів право України на власну державність. Російський історичний міф, сформований ще в імперський період і частково трансформований у радянській історіографії, ґрунтується на уявленні про «спільне походження», «єдиний народ», «історичну єдність» та нібито природну належність України до російського політичного й культурного простору. У сучасних умовах ці міфологеми набули виразно агресивного й мобілізаційного характеру. Вони використовуються не лише для впливу на масову свідомість російського суспільства, а й для ідеологічного обґрунтування анексії Криму, війни на Донбасі, повномасштабного вторгнення 2022 р. та спроби знищення української державності. Особливо небезпечною є підміна історичної реальності пропагандистськими конструкціями, у яких Україна постає не як суб’єкт власної історії, а як штучне утворення, створене зовнішніми силами або радянською владою.