Стратегіальна організація перцептивно-мисленнєвої діяльності при розв’язуванні задач

Множинність контекстів обумовлює множинність підходів до структурно-функціонального аналізу цих контекстів. Інформаційна невизначеність спричиняє виникнення проблемних ситуацій. Творче мислення пов’язане з вирішенням проблем за умов екстремальності та інформаційної невизначеності. Пізнання людиною нових, ще невідомих їй властивостей актуальних об’єктів має місце вже у дошкільному віці. Інтерпретація фактів здійснюється у процесі структурно-функціонального аналізу актуальної інформації. Побудова нового образу може відбуватися на основі незначної трансформації стартових знань про задачну ситуацію шляхом аналогізування, або комбінування чи реконструювання, якщо стартова інформація потребує радикальних змін. Адекватність створеного образу визначається досконалістю реалізованого творчого інструментарію. Магістральна ідея конструктивної сутності творчості особистості ґрунтується на функціонуванні багатошарових утворень, праобразною змістовністю яких є підсвідомість, передсвідомість і т. п. Слід включити в апарат наукового аналізу східні підходи до психологічного, особистості, діяльності, творчості тощо. Варто звернути увагу на ту частину медитативного процесу, коли вивчається новий об’єкт (у нашому випадку – умова задачі, проблеми, умови ситуації тощо). Розуміння нової інформації обумовлюється насамперед обов’язковою наявністю конкретних знань, умінь «накласти» їх на нову ситуацію. Стратегія визначається взаємозв’язком: 1) особистісної схильності до вибору й опрацювання інформації; 2) системи еталонуючих, проєктуючих й апробуючих тактик і дій, спрямованих на побудову конкретної структури із відповідними функціями. Творчий процес реалізується у формі трьох циклів: еталонування, проєктування, ескізування. Відповідно результатами функціонування цих циклів є розуміння, проєкт структури, попереднє (або остаточне) рішення. Творчий процес слід розглядати як складне контрапунктичне переплетіння циклів розуміння, проєктування й апробації проєкту. Регуляція розумового потоку розв’язання (принципово важливим є обов’язкове включення в аналіз саме поняття потоку рішення) може визначатися поняттям поточних рішень. Стратегія розв’язування поєднує зазначені три цикли, кожен з яких має свою структуру.