Особливості ставлення до тренінгових занять у ранньому юнацькому віці

У статті досліджено особливості ставлення учасників раннього юнацького віку до тренінгових занять. Обґрунтовано доцільність вивчення ставлення як внутрішньої позиції особистості до тренінгової форми роботи. У дослідженні взяли участь 59 осіб раннього юнацького віку, з яких 54 респонденти долучалися до тренінгових занять і склали основну вибірку. Проаналізовано результати дослідження отримані у процесі опитування за допомогою авторської анкети «Ставлення до тренінгових занять», яка включала запитання як закритого, так і відкритого характеру. Встановлено, що 63% респондентів дуже позитивно ставляться до участі у тренінгу, яка є для них є важливою формою активності; 25,9% досліджуваних зазначає, що ставлення є більше позитивним, ніж негативним; а в 11,1% опитаних участь у такій формі роботи викликає нейтральне ставлення і для них вона є більше не важливою, ніж важливою. Виявлено, що провідним мотиваційним чинником участі у тренінгу у ранньому юнацькому віці є внутрішні спонукання, які пов’язані із прагненням до особистісного зростання, самопізнанням. Ставлення до тренінгу залежить від сприятливого психологічного клімату та безпечного середовища. Встановлено, що значна частина респондентів почувалися безпечно під час участі у тренінгу; більш комфортно їм під час групової взаємодії (60,7%), ніж у процесі висловлювання думки у загальному колі (35,7%). Участь у тренінгових заняттях викликає в осіб раннього юнацького віку позитивне емоційне ставлення, а в деяких ситуаціях – нейтральне, амбівалентне, адже респонденти у своїх відповідях вказують різні емоційні переживання. Поведінкове ставлення пов’язане з переважанням внутрішньої мотивації прояву активності. Запропоновано рекомендації для поліпшення ставлення до тренінгових занять учасників раннього юнацького віку.