Стилі гумору – предиктори резильєнтності молоді під час війни

У статті представлено емпіричне дослідження, в якому метою було вивчення та пояснення специфіки дії конкретного стилю гумору в ракурсі індикаторів резильєнтности української молоді (зокрема, за чинником статі), яка вже тривалий час перебуває в умовах невизначености, спричиненою війною. Стилі гумору здатні визначити поступ резильєнтности: її функціональний або дисфункціональний вектор. Окреслені завдання роботи досягалися завдяки застосуванню комплексу методів: теоретичних (аналізування, систематизування, порівняння), емпіричних (опитувальник щодо стилів гумору Р. Мартіна (HSQ), методика діагностування рівня резильєнтности К. Лапперт, авторська анкета), математико-статистичних і методів-тлумачення феноменів, що вивчалися. До дослідження на добровільних та анонімних засадах долучилося 215 осіб. Результати представленої студії відобразили диференційоване опосередкування у молоді рівня резильєнтности певним стилем гумору, зокрема в осіб чоловічої та жіночої статі. Процедура кореляційного аналізу (критерії Спірмена й Пірсона у відповідних випадках) зафіксувала таке: українська молодь наразі продемонструвала траєкторію пріоритетного вибору таких стилів гумору як самопідтримувальний та афіліативний. Самопідтримувальний гумор передусім став індикатором високого рівня їхньої резильєнтности, афіліативний – середнього, а самопринизливий – низького. Воднораз в осіб чоловічої статі під час війни засвідчено значуще резонування й увагу передусім до самодостатнього механізму резильєнтности без нагальної потреби афіліації, а жіночої – навпаки, екстернальний орієнтир у пошуку підтримки, чим вони підкріплюють свою резильєнтність. Агресивний стиль у представленій розвідці себе не засвідчив, чим створено прецедент дослідження його ролі в інших групах молоді (зокрема, військових).