Досвід розробки опитувальника академічної резильєнтності

У статті представлено результати комплексної розробки та психометричної валідизації авторського опитувальника академічної резильєнтності, що адаптований до викликів сучасного освітнього простору України. Актуальність проведеного дослідження зумовлена гострою науковою та соціальною потребою у створенні надійного діагностичного інструментарію для оцінки здатності студентської молоді зберігати високу продуктивність, суб’єктивний добробут та емоційну стабільність під впливом кумулятивних стресорів воєнного стану. На основі системного теоретичного аналізу феномен резильєнтності визначено як складний динамічний конструкт, що інтегрує когнітивні, емоційні, соціальні та поведінкові ресурси особистості майбутнього фахівця. У процесі емпіричної апробації запропонованої методики на репрезентативній вибірці здобувачів вищої освіти реалізовано процедуру послідовного факторного аналізу та ретельної перевірки внутрішньої узгодженості окремих шкал. Емпірично обґрунтовано остаточну п’ятифакторну структуру опитувальника, яка включає 23 твердження, розподілені за такими чинниками: «Когнітивна адаптивність», «Особистісна агентність», «Емоційна саморегуляція», «Соціально-інструментальний ресурс» та «Поведінкова наполегливість». Встановлено, що розроблена модель пояснює 58,95% сумарної дисперсії ознаки. Висока адекватність сформованої вибірки підтверджена показником КМО (0,808) та статистичною значущістю критерію сферичності Барлетта (p < 0,001). Особливу увагу у роботі приділено етапу статистичної оптимізації методики, під час якого свідоме вилучення баластних пунктів підвищило інформативність факторів і дозволило суттєво підвищити внутрішню надійність шкали «Поведінкова наполегливість» до рівня α = 0,673. Загальні показники узгодженості за всіма шкалами (коефіцієнт α-Кронбаха в межах від 0,645 до 0,852) та висока дискримінативність пунктів (коефіцієнти δ-Фергюсона знаходяться у діапазоні 0,823–0,939) засвідчують психометричну спроможність інструменту. Психометрично найбільш потужним ядром опитувальника визначено чинник особистісної агентності, що вказує на визначальну роль активної суб’єктної позиції студента у подоланні складних академічних перешкод. Отримані результати створюють надійне підґрунтя для подальшої стандартизації – визначення норм, традиційної валідації та встановлення показників ретестової надійності.